You are viewing [info]olexander's journal

Мабуть це все

  • Jul. 29th, 2011 at 8:53 AM
Головомотиляка

ЖЖ продовжує тупити і глючити, але навіть і без тогог ніякого бажання повертатися продовжувати у мене нема. Після експерементів з різними платформами я таки зупинився на вордпресі. Отже тепер мій щоденник “за життя” живе тут - http://013x4nd2.wordpress.com/. В ЖЖ більше нічого писати не буду, але буду пробувати відповідати на коментарі. Принаймні сьогодні ЖЖ не дозволив мені це зробити.

 

Зі старого щоденнику я з часом перенесу найцікавіші для себе записи з вашими найкращими коментами (:

 

Прощавай ЖЖ, ти багато чого корисного зробив і довго протримався! Може ще коли зустрінемося.

  • Add to Memories
  • Share
  • Link
Головомотиляка

Попередні пости про цей івент:

Наступного дня Олена приймала участь у “пробному” триатлоні. Це той же самий спрінт, але плавання на вдвічі коротшу дистанцію – 400 м замість 800.

Тут вона якби говорить нам “я їх всіх порву”:

 

Багато фотографій і трошки тексту )

І ось так:

 

Весь альбом - https://skydrive.live.com/?cid=b21290194214a37d&sc=photos&id=B21290194214A37D%211256#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%211257&sc=photos

Головомотиляка

 

Взагалі мені ці розвеселі дядьки страшенно подобаються (http://deafguitarist.wordpress.com/2011/04/28/cremaster2007-pumpernikel/). Але кліп особливо радісний:

Chelan Man, Olympic Triathlon

  • Jul. 20th, 2011 at 8:34 PM
Головомотиляка

Попередні події там же:

Отже цього разу я робив олімпійський триатлон. Це був другий раз я робив цю дистанцію, і результат щось сильно гірше. Загальний час 2:28:46, по етапах (плавання-транзитна зона 1-велосипед-транзитна зона 2-біг): 27:04-3:27-1:13:24-1:36-43:15.

Протокол змагань - http://www.buduracing.com/raceresults/20110716_607.pdf

 

Перша хвиля Half Iron Man:

 

Далі багато фото і трошки тексту )

І мій фотограф:

 

 

Альбом (більше фоток) - https://skydrive.live.com/?cid=b21290194214a37d&sc=photos&id=B21290194214A37D%211224#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%211224&sc=photos

Головомотиляка

 

У ВНЗ де я вчився я був у першому наборі студентів (інститу організували у 1997 році на базі Центру підвищення кваліфікації). А отже нам читали дисципліни які думали що “непогано було б почитати”, та, крім того, інститут був вільний від ярма “наукових традицій закладу”. Тому читали не лише аби-що (іноді навіть дуже цікаве), але і часто доволі випадкові, щоб не сказати гірше люди.

 

От комусь прийшла думка що непогано було б нашій групі почитати щось пов’язане з електронікою. Знайшли в одному проектному закладі дядьку з патентами, винаходами і грамотами і понеслась.

 

Ну, по-перше, нереально доставляла сама його манера викладання. Він, наприклад, розказував нам як виготовляють напівпроводникові елементи. Виглядало це так.

- От, каже, так роблять транзистор. Беремо напівпровідник… – старанно замальовує крейдою усю дошку. – Далі витравлюємо кислотою в ній віконце. – витирає майже половину дошки. – Далі наносимо шар ізолюючого матеріалу… – знову зафарбовує щойно витерту частину. – Тепер додаємо інший шар напівпоровідника…

 

Ну я думаю ви зрозуміли головний принцип. Отак ми по пів пари витравлювали віконця і покривали їх знову черговим шаром матеріалу переводячи крейду.

 

Крім того у викладача було унікальне уявлення про те як треба вчити студентів. Здалося йому що треба нам знати автокад (!) якось. Схема навчання виглядала так.

- Студент А, виходьте до дошки. Малюйте куб.

- Але я не знаю як, я автокада ще в очі не бачив.

- Шо ви мені голову морочите?! Малюйте куб я сказав!

Після кількох цікавих і веселих для нас (кого не викликали) хвилин суперечок студент здавався і писав на дошці шось типу “намалювати куб!11!’”. На що отримував:

- Сідайте, два!

 

А, ще навіть до того. Перший раз запускаємо автокад (нагадаю що це були часи ДОС, Нортон Командера, і віндовс ще не було навіть на обрії). Отже запускаємо:

- У всих машина зависла? Правильно, так і має бути. А тепер зробіть так шоб воно запускалося і не висло!

Після майже повністю витраченої на суперечки пари з’ясувалося що автокад висне якщо його запускати з Волков Командера, який той же викладач примусив нас використовувати замість Нортон Командера бо “поставлю два!”.

 

В черговий раз виникла у нього геніальна ідея – а давайте ви напишете мені навчальні програми, а я вам за це п’ятірки автоматами поставлю. Ті кому подобалося програмувати радісно погодилися, але реальність виявилася жорстокою. Технічні завдання виглядали приблизно так. Написати програму яка демонструє поведінку електронів в напівпроводниках. Елекрони повинні сидіти на конях і розмахуючи шаблями скакати по своїх траєкторіях. Ну от в такому ключі. Але сама мацибулєчка була в тому що все це треба було писати на Clipper (це мова для розробки програм і роботи з БД, щось середнє між командними файлами і SQL, графіки там в принцмпі не було).

 

І ту з усим.

 

І особливо весело було здавати іспит. В білетах були питання різних схем підсилювачів і такого іншого стафа. Причому розписав він усих чи то через 10, чи через 15 хвилин по алфавіту. Тобто ті хто був в кінці списку мали приходити на іспит ледь не в кінці дня. Мій товариш Влад (про якогоя вже писав якось) забив на це діло і прийшов вранці. Ну і ясно що почали вони споритися і орати одне на одного. Якось так у них вийшло що викладач пригрозив Владу що поставить тому тройбан, на що Влад почав вимагати поставити йому два (- Я вам три ставлю! – Став два! –Ні. поставлю три! – Я сказав став два!). Потім вони почали боротися за залікову книжку і викладач таки примудрився якось вписати туди трояк.

В цей час в аудиторію заходить декан перевірити як воно все відбувається. І тут Влад вириває свою залікову книжку, бачить в ній три бали і вопить “Ах ти ж сучий хвіст!”. Декан замирає на мить, потім каже – Ну я бачу у вас тут все в порядку. Розвертається і виходить.

 

Сам я здав іспит здається на відмінно. Звісно вивчити на пам’ять всі ті схеми якщо ти не Влад було не реально. А у нас в аудиторіях були поруч із дошками ще такі екрани з білої матерії для проекторів. Так от ми білою крейдою понамальовували на них схеми – з місця викладача біле на білому не видно, а з нахих місць видно нормально бо екран рошки сіріший за крейду (: Отак у нас майже вся група на відмінно і здала.

Дві тисячі якийсь рік…

  • Jul. 18th, 2011 at 2:57 PM
Головомотиляка

…коли я ще працював в інституті.

 

Мене запихнули в останній ряд бо вирішили шо в шортах на фотографію зніматися непристойно. І рубашку якусь видали пам’ятаю, бо я тоді ходив виключно у футболках.

Головомотиляка

 

 

Вже якось думав про міграцію. Сам блог копіювати і повністю переносити поки що не буду.

 

Власне все що я постю зараз можна поділити на дві частини – рецензії і всяческе інше. От рецензії, які і коментять менше, і читають мабуть так само і поїдуть в новий блог. Ті кому цікаво зможуть підписатися по RSS, а всі інши просто менше нецікавих постів у френдсмузі будуть бачити (:

 

Крім того планую повільно підчищати ЖЖ-шний блог від рецензієподібних записів, пероносячі їх в новий блог. Не бійтеся – найцінніші ваші коменти перейдуть як частина постів.

 

Адресу блогу повідомлю окремим постом. Ну або можете самі пошукати якщо цікаво, я вже дещо зі старого для проби туди перепостив.

 

Мєждународная панорама

  • Jul. 14th, 2011 at 5:15 PM
Головомотиляка

В СРСР була така дико популярна передача. В ній доволі нудно зривали покрову з амеканського імперіалізма і воєнщини, розказували про загнивання капіталізму в Європі, падіння нравів, безкультур’я, безробітніх і все таке.

 

Але любили дивитися її не тому. Головна причина була в тому що там іноді замість ведучого показували коротенькі кількасекундні нарізки з “їх життя”. Там можна було побачити ковбоїв на родео, машини з відкритим верхом (або як ми казали “без криші”), зірок у брюліках і вечірніх сукнях, або навіть виступи якихось музичних зірок чи фрагменти фільму.

 

Програма виходила в неділю ввечері, а в понеділок в школі всі обговорювали побечене і інтерпретували як могли. Там ми вперше побачили волохатих металістів, іграшки-трансформери, конструкції з автомобілів, Формулу-1, …

 

А гундіння диктора мало кого цікавило. Хоча цей дядько свого часу писав промови Брєжнєву, тому в якісь мірі програма сприймалася як неофіційна точка зору влади на події в світі.

 

Якось ось так от було:

 

З приходом перебудови стало немодно критикувати захід і програма десь в часи Горбачова і зникла.

Головомотиляка

 

Такий цікавий шматок коду:

1 int f1(char a, char b) 2 { 3 unsigned char x = (unsigned char)a - (unsigned char)b; 4 return x; 5 } 6 7 int f2(char a, char b) 8 { 9 return (unsigned char)a - (unsigned char)b; 10 } 11 12 ... 13 cout << f1('a', 'b') << ", " << f2('a', 'b') << endl; 14 ...


 



Ти, друже, очикуєш побачити 255, 255? Не так швидко! Ну добре, думаєш ти, це ж все таки С зі своєю марсіанською логікою… мабуть побачу “-1, –1”. В принципі тупо, але мабуть якось пояснюється.



 



А потім ти це діло компіляєш, запускаєш і FFFFFFFFFFFFFFFFFFFFFUUUUUUUUUUU!!!!!



255, –1



Чому ж так?


Відповідь під катом )
Головомотиляка

 

Tags:

Profile

Головомотиляка
[info]olexander
olexander

Latest Month

July 2011
S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Я в Інтернеті

Світлини

Tags

Syndicate

RSS Atom

banners

Всього Blog Counter by Branica відвідувань



Пишу українською


Locations of visitors to this page



Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner