Люди пишуть що це Avant-Garde / Progressive Metal. Ну не знаю. Як для авангарда занадто стандатно, як для прогресів метала занадто важко (але якщо говорити про progressive death то навпаки, трошки залегко). Я би взявся обізвати стиль як progressive death thrash (: Але не дивлячись на плутанину з назвами стилів в моїй голові музика таки мені сподобалася. І навіть дуже. Хоча і не супер важко, проте агресивно.


До речі команда австралійська.

Японський Jazz-Rock/Gore/Grindcore, що в свою чергу може означати лише одне, а саме - "100% божевілля". Ну, по перше, це японці, по друге вони таки місцями провалюються в грайнкор, але пісні у них іноді по 10-12 хвилин. Чи є тут джаз? Так, безперечно. І ще можна знайти щось типу строго арт-року, ну і купу всього іншого.

Якщо вам себе не шкода - слухайте на здоров'я (: Я ось слухаю.

Група яка майже представляє собою цілий стиль. І стиль цей - такий мутант як folk-thrash.

Чесно кажучи від треша практично нічого нема, а є такий собі фолк-хард-рок. Тим не менш дуже подобається. Слухаю цей диск вже давно, все ніяк руки не доходили написати. Можна було б порівняти з Ді Апокаліптішн Вершниками від яких відняли металеву складову. Але я не буду нагліти і таке казати (:

Якщо раптом хто не знає то між командами Mr. Bungle та The Red Hot Chili Peppers, а вірніше між їх вокалістами, існує давня і чорна ворожнеча. Причина та витоки нехай вивчають таблоїди, але декілька смішних фактів можна згадати. Так колись Кідіс звинувачував Патона що той перейняв його манеру співу. Смішно? Смішно. Але щось же в нього там у голові перемкнулося що він таке заявив. Далі, перці не беруть участь у фестах та інших заходах де задіяний хоч один з проектів Патона, тим самим звужуючи їх поле діяльності ):

В свою чергу Mr. Bungle випустили альбом California одразу після того як RHCP вистрілили своїм Californication (: Більше того, альбом патоновців містив пісню пародію на РХЦП.

Ось знайшов такий кліп:



Блін! Ще було написано тексту про проекти Патона, участь у інших командах, але якийсь глюк з постом потер половину поста ): Не буду заново писати.

А ось у них лів... Мені здається там дах зносить намертво. Грайндкровий слем з мош-пітом не канають (:

Суперовий thrash metal.
Чимось невловимо нагадує Slayer 90х років. Гарний коротенький альбомчик (4 пісні, 14 хвилин). Залік, без питань.

Якщо для вас thrash часів розквіту Slayer, Sodom, Anthrax, Kreator, Exodus та інших не порожній звук - то і ці звуки саме для вас.

Гурт "Постановка Лєвой Рукі" зі своїм альбомом "Псіходелічєскіє Вєртольотікі" валя.ться ось тут. Слухати обережно, бо не кожна психіка здатна витримати таке (:

Стиль? А що стиль? Ну нехай це буде примітивісько-мінімаліськиі гівно-панк.

Кожна композиція є провокацією. Деякі провокують здоровий глузд, деякі - гидливість, деякі - щось інше.

Це не музика імхо. Так, він абалдєнно пиляє на гітарі секвенціє- та гама-подібні мелодії, але все ж таки це не те що я хотів би слухати. ):

Ну пилялово і пилялово, а про що, для чого? Я вже краще Інгві Малмстіна послухаю, хоча його звучання вже і архаїчне зараз, але сенсу у нього набагато більше.

При чому колгоспна обкладинка диску повністю відповідає його змісту.

Невимовно класний німецький industrial metal. Причому не зовсім і metal, але назвати просто industrial'ом це було б як мінімум не чесно. Ні, це далеко не Ministry, але все одно класно.

Найкращі рекомендації.

А що, такий качовий, але не зовсім швидкий brutal death.

Сподлобалося цілком. Позитивне м'ясо (під відбойним молотком).

Пишуть що це experimental metal. Що за стиль не знаю. Хоча це можна було б назвати progressive death (чи навіть techno death), але великим мінусом (для мене) є доволі відчутний примішок metalcore.

Коротше хоча музика мені і сподобалася, тим не менш залишати я її у себе мабуть не буду. Не надто люблю я всіх цих *-корщиків. Бє-бє-бє...

А послухав ще декілька разів - наче і непогано.

Написано "клезмерский джаз". Що воно таке я не знаю, але те що диск виданий лейблом Джона Зорна автоматично робить його цікавим. Ну а музика - такий собий трошки free, трошки avant-garde джаз а основі єврейських мелодій. Доволі розріджена музика, але тим не менш цікава.

Ну а за обкладинку взагалі плюспіццот! Саме так червоний кіт і повинен виглядати.

Відомий російський гітарист, який працював у багатьох выдомих командах (Rage наприклад).

Що ж стосується музики - нічого не скажеш, все чудово. Але лише в тому випадку коли вам цікаво слухати різноманітні перегравання та варіації секвенцієподібних творів Баха у стилістиці нео-метал. Тобто це типо класична музика, але не зовсім. Це начеб то гітарна музика, але теж не зовсім. Це начеб то до того ж щей нео-класік-метал, але теж не зовсім.

Щось таке гітарне, класикоподібне. (:

Подобається мені музика цього гітариста. І його швидкісна, але співуча гітара. І його жива, дихаюча і енергійна музика. Просто один з найкращих гітаристів яких треба слухати заради музики, а не того як у них пальці бігають (хоча і останнього вистачає).

Раджу послухати.

Ну так собі (враження від музики маю на увазі). Гітарист, ага, без сумніву. І музичка наче приємна, але чогось таки не вистачає ):

Мабуть якщо слухати "як пальці бігають" то просто суперово буде, а як музику - вже не так все класно.

Доволі цікава фантастично-соціальна книга (: Іншопланетне життя (вірніше щось схоже на життя) що поступово захоплює земну поверхню, бідні країни третього світу, багаті країни півночі, табори біженців, банди, перестрілки, мафія, кохання, політика. Коротше цікавий фантастичний сюжет початку книги повністю перетворюється в історію боротьби проти капіталу в кінці (:

Якось так.

Як іслід було очікувати це брутальне м'ясо, але доволі цікаве (: Не сказав би що гіпер-швидка музика, але аж перенасичена агресивністю.

Уславлені польські ветерани black death-сцени як завжди нарубують такими монументальними важелезними шматками каміння олд-скульного дезу з зовсім майже втраченим в цьому альбомі духом блековості.

Класно одним словом!

Фріп він і є Фріп. Якщо раптом хто не чув то це така електро-арт-рокова тягуча і ниюча музика. Типо від живого класика і таке інше.

Я особисто не буду казати що я в захваті, але поки потримаю у себе (: Може колись і буду вау-радіти (:

Не прокатило щось ):

Глушняк якийсь імхо. А так пишуть що death grind. Не знаю. Як на мене то не схоже. Скоріше непоганий такий мегважкий death, але якось занадто щільний звук. Хоча з іншого боку наче і не нудна музика.

Поки залишу...