Японський Jazz-Rock/Gore/Grindcore, що в свою чергу може означати лише одне, а саме - "100% божевілля". Ну, по перше, це японці, по друге вони таки місцями провалюються в грайнкор, але пісні у них іноді по 10-12 хвилин. Чи є тут джаз? Так, безперечно. І ще можна знайти щось типу строго арт-року, ну і купу всього іншого.

Якщо вам себе не шкода - слухайте на здоров'я (: Я ось слухаю.

Гурт "Постановка Лєвой Рукі" зі своїм альбомом "Псіходелічєскіє Вєртольотікі" валя.ться ось тут. Слухати обережно, бо не кожна психіка здатна витримати таке (:

Стиль? А що стиль? Ну нехай це буде примітивісько-мінімаліськиі гівно-панк.

Кожна композиція є провокацією. Деякі провокують здоровий глузд, деякі - гидливість, деякі - щось інше.

Написано "клезмерский джаз". Що воно таке я не знаю, але те що диск виданий лейблом Джона Зорна автоматично робить його цікавим. Ну а музика - такий собий трошки free, трошки avant-garde джаз а основі єврейських мелодій. Доволі розріджена музика, але тим не менш цікава.

Ну а за обкладинку взагалі плюспіццот! Саме так червоний кіт і повинен виглядати.

Десь прочитав що це "приємна ненапряжна музика для акордеону та інших інструментів". Так воно і є (: Баян, тобто акордеон, соррі. Скрика, трошки жіночого вокалу, але зовсім мало.

Враховуючи що диск видано на лейблі Джона Зорна щось таки авангардне має в цій музиці бути. Має бути, але я не чую.

В одному огляді прочитав наступне. Перший досвід Зорна з написання музики для комп'ютерних ігр, яким він досі пишається. Може вважатися найдивнішою роботою.

З музики в цьому 2х дисковому (!!!) проекті немає нічого. Якісь випадкові звуки скрипки, скрипок, та інших іструментів.

Слухати це можна, бо завивання не противні, але слухати тут нема чого (: Враження таке що велетенський оркестр залишив свої інструменти в оркестровій ямі на ніч, а по ним іноді пробігають миші. Ну і традиційно пауз набагато більше ніж звуків.

Однозначно лише для фанів.

Божевільний японський нойз-рок змішаний з іншими стилями. Словами передати неможливо наскільки це круто! Це треба лише слухати, і слухати, і слухати...

Сам диск не входить в офіційну дискографію і всі пісні на ньому live. Але тим не менш. Рекомендую всім терміново почати цікавитися цією командою.

Ага, і обкладинки немає, не знайшов в інеті ): Якщо хтось покаже де її можна взяти буду дуже вдячний

Приємний такий авангард, який іноді провалюється в арт-рок. 4 композиції по 10-15 хвилин хаотичної інструментальщини.

Відчуй себе прогресивним у 70х роках! (:

Якщо ви можете собі уявити суміш диско, джазу, фанку, найнордичнішого фолк-блеку, брутал-дезу та грайндкору то вам повинно бути чудово по життю. Якщо ж уявити таке вдається не одразу то можна послухати цю команду.

Дуже, і дуже!!!

Ось знайшов ком'юніті ua_etymology , яке не надто обізнаному у філологічних питаннях мені доволі цікаво читати. В основному цікаво через те що матеріалу небагато і можна доволі швидко переглянути пост і зрозуміти (а це найголовніше :).

Це шось із чимось (як завжди). Вірші на теми відомик казок, іноді у вигляді музики щось бемкає вдалині.

Сильно неадекватний стан для прослуховання диску абсолютно необхідний

рецензії бачимо - Robot-Guitar-Masturbation / Avantgarde Насправді ж нічого такого надзвичайно страшного, просто приємна гітарна музика, велика кількість повторів фраз, але все живенько і драйвово.

Така собі хард-рокова лірика, якщо не враховувати імідж виконавця (:

На одному нідерландському лейблі придумали запрошувати команди в студію (іноді по декілька одразу), давати їм 2 дні, а потім те що у них вийшло видавати на дисках. Такі диски входять в серію In the Fishtank.

5 треків, від спокійного і невагомого звуку до фрі-джазу і майже нойзу.

Послухати цю мега-жесть (в рецензії обізвану harsh noise) доволі давно порекомендував мені пан 2x5x. І що, думаєте це щось хороше? Ага. Шум він і є шум. На повному серйозі - білий шум (доволі гучний), і десь на задньому плані завивають якісь незрозумілі чи то ненстроєні скрипки, чи то "заведені" підсилювачі.

Якщо ви це слухаєте, і вам це подобається, то ваш сімейний лікар точно був правий відносно впливу фаз Юпітера на довжину перебоїв електромагнитних хвиль вашого мозку.

Коротше така "музика" за головну мету має демонстрацію елітності та крутатутості слухаючого її - щоб можна було сказати - а ти це чув, нє? Фєєє... А якщо чув, то - сподобалося? А мені сподобалося! (;

Ага, ще одне. Три пісні усього - 30б 15 та 22 хвилини білого шуму.

В рецензії написано що це Avant-Prog, Experimental, Free improvisation. Ну не знаю. Особливо авангардного щось я не дуже помітив, але музика непроста, так. Надзвичайно м'яка, мелодійна, іноді різкувата та пронизлива. Щось таке тіпу арт-року, може і правда трохи авангардного. Іноді чомусь старий-старий Can нагадує

Варто мати в колекції.

Приємне таке навколомузичне "трам-парам-пам-пам". І головне (майже) без фірмових завивань та воплів замість вокалу. А так - музика, інструментальна, не зовсім мелодійна, трошки незвична, але не скажений авангард.

Ковть!

Порція безумства від видатних у посуванні даху вбік команд (: 2 пісні. Від Фантомаса композиція на 44 секунди в стилі альбому Director's Cut Банани видали аж 2-хвилинну композицію (:

Я радий що у мене є таке неподобство в колекції, а ви раді за мене?

Ааааа! Ось це супер! Це, по перше, гітарна музика (вірніше музика "від гітариста"), а по-друге, це авангард, чи експериментальний джаз, чи ще щось таке (кому яке словосполучення більше подобається). Зверніть увагу на склад (:

Хто ту у нас задіяний?
    John Zorn: Composer, Conductor
    Trevor Dunn: Bass
    Marc Ribot: Guitar
    G. Calvin Weston: Drums

Отож бо!

 Отже все повертається на круги своя. Так і я, продовжу діставати вас своєю музикою після невеличкої переви...

Психоделічна японська сузичка "ускладнена" фірмовими Зорнівськими завиваннями. Меложії немад, і не сподівайтеся. (:

І ще одне. Відтепер всі лінки на викачку музла буду писати в коментах, а то мені вже декілька разів у пошту всілякі "прохання" приходили. Люди думають що якщо я даю лінку, то це значить що я оцифрував диск і виклав його в інет (: Смішні, але що ж поробиш.

А шо ви думали? Звісно авангард! (: В стиль шкряб-шкряб, дзинь-дзинь і скрипочка і скрипочка пиляє...

Ох і плодовитий же ж цей дядько! І в плані кількості власних дисків, і в плані кількості проектів в яких приймає участь безпосереднбьо чи опікується ними, і в плані стилів.

Написано  power jazz. Шо воно за стиль хз, але звучить приємно (:

Такий собі авангардний джассссс неначе весь зарифований.

Ага, а у вікіпедії пишуть що це імпровізаційно-експерементальний рок (: