Це не музика імхо. Так, він абалдєнно пиляє на гітарі секвенціє- та гама-подібні мелодії, але все ж таки це не те що я хотів би слухати. ):

Ну пилялово і пилялово, а про що, для чого? Я вже краще Інгві Малмстіна послухаю, хоча його звучання вже і архаїчне зараз, але сенсу у нього набагато більше.

При чому колгоспна обкладинка диску повністю відповідає його змісту.

Відомий російський гітарист, який працював у багатьох выдомих командах (Rage наприклад).

Що ж стосується музики - нічого не скажеш, все чудово. Але лише в тому випадку коли вам цікаво слухати різноманітні перегравання та варіації секвенцієподібних творів Баха у стилістиці нео-метал. Тобто це типо класична музика, але не зовсім. Це начеб то гітарна музика, але теж не зовсім. Це начеб то до того ж щей нео-класік-метал, але теж не зовсім.

Щось таке гітарне, класикоподібне. (:

Подобається мені музика цього гітариста. І його швидкісна, але співуча гітара. І його жива, дихаюча і енергійна музика. Просто один з найкращих гітаристів яких треба слухати заради музики, а не того як у них пальці бігають (хоча і останнього вистачає).

Раджу послухати.

Ну так собі (враження від музики маю на увазі). Гітарист, ага, без сумніву. І музичка наче приємна, але чогось таки не вистачає ):

Мабуть якщо слухати "як пальці бігають" то просто суперово буде, а як музику - вже не так все класно.

Музика, слухаючи яку забуваєш що автором її є гітарист. Тобто всілякі гітарні ходи і прийомчики звичайно ж переповнюють композиції, але музиці це не заважає. (:


А про стиль можна сказати що товариш Бакехед граючи на гітарі намагався змішати електронщину, техно, чорті-що-ще з гітарною музикою. Вийшло у нього цікаво і мега-слухабельно як завжди.

В рецензії якійсь написали що це чистий shred (тобто гитарне пилялово) без натяків на мелодизм. А мені сподобалось.

Звісно немає тут нічого такого гіллястого і квітастого як у Вая, Сатріані, Запи чи ще кого зі стовпів. Але з іншого боку слухати приємно. Хоча швидко, правда. Але зовсім не бензопилка з медіаторами замість зубців.

Дуже люблю гітарну музику! Музика що л'ється як спів, що енергійна як вітер і мелодійна як тепло сонячного променя на замерзлій шкрі дозволяє себе слухати скільки завгодно. Така музика не набридає і не вимагає певного настрію. Таку музику можна слухати уважно, таку музику можна ставити як фонову. Це так музика яку чуєш всередині себе коли замислюєшся чи просто йдеш по вулиці і радієш з невідомої причини.

Надзвичайно приємний і мелодійний (з гармонічними гітарними "запилами") музон від двох італійських віртуозів. Приємна інструментальна музика. Навіть не рок мабудь (: Можна порівняти з найбільш ліричними речами Стіва Вая.

Рекомендовано для всіх видів діяльності.

Гітарист-андроїд з друзями (: Сильно чомусь схоже на System of a Down (місцями), а саме на перший їхній диск (ну мені принаймні)

3

рецензії бачимо - Robot-Guitar-Masturbation / Avantgarde Насправді ж нічого такого надзвичайно страшного, просто приємна гітарна музика, велика кількість повторів фраз, але все живенько і драйвово.

Така собі хард-рокова лірика, якщо не враховувати імідж виконавця (:

Чудова музика, геніальний гітарист. М1яко, мелодійно, швидко, але при цьому потужно.

Суміш поужного струменю води із кришталевими дзвіночками

Приємний, мелодійний і солодко-жорсткий гітарний музон. Що за стиль? Хз. Пишуть fusion/shred.

А як на мене то просто класний гітарист грає свою класну гітарну музику (:

У запису цього альбома гітариста-віртуоза прийняли участь не менш (а навіть більш) відомі Tony MacAlpine та Michael Angelo.

Музика доволі лірична, таку ставили раніше на телебеченні, коли на каналі проводилися технічні роботи. (:
Якщо зацікавило то забираємо тут (частина 1) та тут (частина 2).

Продовжуємо знищувати мозок і пиляти бетонні плити за допомогою супершвидкісних гітарних запілів!

Цього разу з "вокалом", який є переважно воплями та хаотичними криками.

Тягнемо звідси: http://ifolder.ru/1766776

Чудовий гітарист, просто чудовий! Його музика "легка", дихаюча і одночасно віртуозна. Чимось нагадує Ферері, Сатріані.

Дехто з критиків вважає що саме у цього гітариста "здирає" своє натхнення неперевершений Марті Фрідман (:

Бугога! Вам не подобається - а мене чипляє. Знову неперевершена Кет!

На цей раз зовсім рознуздане щось видала. Абсолютно амелодичне супершвидкісне гітарне пилялово під якийсь дум-треш в якості акомпанементу і звірячий вокал.
Отже альбом просто зобов'язаний нікому не сподобатися (:

Мелодійний швидкоплинний шред, який проітає мимо вух, майже не чипляючі голову. А шкода - дядько грати явно вміє і любить (:

Він іще до того ж доволі плодовитий музика, працював у цілій купі команд, понавипускав дисків.

Щодо музики - інструментальний швидкий недометал з чистеньким звуком. Як фон не піде бо трохи швидкувато, як шред (тобто запіли гітарні) теж, бо легко занадто.

Ще один альбом великого гітариста. Тут всі композиції величні і атмосферні.

 Під час запису цього диску Джейсон вже зовсім не міг грати через хворобу, тому він тут виступив лише як композитор. Саме через те в альбомі не так багато чисто гітарної музики.
Партії гітари на диску виконані різними відомими гітаристами сучасності і тому кожна пісня має свій унікальний гітарний звук та характер.

---

UPDATED Забув сказати що представлена музика виконується оркестром - духові, струнні, фортепіано і т.д. Так що це у великій мірі неокласика у "класичному" виконанні плюс електрогітара (дуже нечасто).

Ну що ж тут скажеш? (: Хто не знає цю тітоньку - поясню. Ультра-мега-супер швидкісна гітаристка (вважається однією з найшвидкісніших у світі), яка перекладає на гітару класичні твори і грає їх під спід-трешевий акомпанемент власної групи.

Щоб це зацікавило треба, по-перше, щоб цікавила гітарна музика, а особливо шред (гітарні запіли), і по друге, щоб не відвертало від класики (ну хочаб б від скрипічної музики). (;

Щось останнім часом наштовхнувся на декілька зауважень щодо того, що люди сумніваються що вона грає сама - мовляв комп'ютер і все таке. Хз.

І ще один суперовий альбом від обалдєного гітариста-віртуоза. Швидко, красиво і надзвичайно гармонійно. Просто політ на крилах якийсь, а не гра на гітарі. Коли його слухаєш - забуваєш про акомпанемент.

Критики відгукуються про нього як про феноменально швидкісного гітариста з повною відсутністю мелодизму. Фарері також є одним з найобговорюваніших гітаристів у різноманітних спеціалізованих виданнях та форумах (інфа з ннм).